ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ

peas

ЗНАЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ

Горох — цінна продовольча і кормова культура. Зерно характеризується високим вмістом білка. Крім того, воно є цінним концентрованим кормом для сільськогосподарських тварин. Горох у сумішках з іншими культурами висівають на силос та зелений корм. Солома гороху містить до 6—10% білка і за кормовою цінністю не поступається перед лучним сіном. Сіно гороху, зібраного на початку цвітіння, містить до 16% білка. Один кілограм зерна гороху відповідає 1,17 кормової одиниці і містить 173 г перетравного протеїну. Зважаючи на велике агротехнічне значення гороху, в господарствах після нього висівають озиму пшеницю і збирають не менші врожаї, ніж після багаторічних бобових трав і чистого пару.

 

МОРФО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Вимоги до температури. Горох — маловибаглива до тепла культура. Насіння його починає проростати за температури 1—2 °С. Сходи гороху переносять короткочасні приморозки (до мінус 5-7 °С). Оптимальна середньодобова температура для росту гороху 15—18 °С.

Вимоги до вологи. Горох дуже вибагливий до наявності вологи, особливо під час проростання,. Води для проростання насіння потребує 100—110% від його маси. Транспіраційний коефіцієнт гороху 400—600.

Вимоги до світла. Горох – світолюбива культура, довгого світлового дня. При збільшенні тривалості освітлення рослини скорочують період вегетації. Найбільш чутливі до світла рослини гороху в період формування і дозрівання бобів і насіння. Світловий режим в посівах гороху можливо регулювати, змінюючи терміни і способи посіву, густоту стояння рослин. Для поліпшення освітленості напрямок рядків має бути із заходу на схід.

Вимоги до грунту. Найкраще горох росте і формує високі врожаї на чорноземах, добре окультурених сірих і темно-сірих суглинкових ґрунтах з достатнім вмістом гумусу та нейтральною реакцією. Високі врожаї гороху вирощують також на перегнійно-карбонатних з глибоким орним шаром та на дерново-підзолистих глинисто-піщаних ґрунтах.

Горох недоцільно вирощувати на бідних кислих піщаних ґрунтах. Дуже погано росте він і на важких ґрунтах, які сильно ущільнюються і запливають, та на перезволожених з неглибоким заляганням ґрунтових вод (50— 60 см).

Попередники. Кращими попередниками для вирощування гороху є удобрені просапні культури — кукурудза, картопля, цукрові буряки та озима пшениця, висіяна по удобреному зайнятому пару. На Поліссі крім кукурудзи, картоплі, озимої пшениці добрим попередником для вирощування гороху є льон-довгунець. При плануванні розміщення посівних площ під горох, необхідно враховувати просторову ізоляцію у сівозміні з іншими бобовими культурами та повернення його на попереднє місце вирощування не раніше як через 5-6 років. У повторних посівах гороху спостерігається підвищений рівень розповсюдження шкідників та збудників хвороб, що викликає втрати врожаю зерна до 40-50%.

Розміщуючи горох у сівозміні, враховують також і те, що він засвоює азот з повітря, рано звільняє поле і тому сам є добрим попередником, особливо для озимої пшениці, озимого ріпаку, льону.

 

ПІДГОТОВКА ГРУНТУ і ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

Обробка грунту. Ґрунт під горох обробляють так само, як і під ранні ярі зернові культури. Спосіб обробітку значною мірою залежить від попередника і типу ґрунту. Під зернобобові культури після зернових проводять лущення стерні на глибину 7—8 см. Через два-три тижні після лущення на чорноземах зяблеву оранку проводять на глибину 25—27 см, а на інших типах ґрунтів — на глибину орного шару (20—22 см) плугами з передплужниками.

Після збирання зернових культур на чистих від бур’янів полях проводять лущення стерні на 5—6, а на забур’янених — 10—12 см з наступною глибокою зяблевою оранкою плугами з передплужниками. Такий обробіток дає змогу добре розпушити ґрунт, нагромадити запаси вологи і поживних речовин, очистити поля від бур’янів, оскільки на забур’янених полях набагато знижується врожайність зерна гороху. Щоб краще загорнути рештки кукурудзи після збирання, поле лущать у два сліди дисковими знаряддями.

Навесні поля, де провели зяблеву оранку, боронують, а на більш зв’язних ґрунтах проводять культивацію з боронуванням. Особливу увагу приділяють передпосівній культивації на глибину 6—8 см культиваторами з підрізувальними робочими органами. Залежно від ущільнення ґрунту передпосівну культивацію проводять в один або в два сліди з наступним боронуванням. Використовують також комбіновані ґрунтообробні агрегати, які за один прохід одночасно культивують, вирівнюють, боронують і коткують ґрунт.

Добриво. Горох добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, а також на безпосередню дію фосфорних і калійних. Горох з формування 1 т врожаю виносить з ґрунту: азоту – 55 кг/га:, фосфору – 16, калію – 25, кальцію – 18. Потреба у поживних речовинах у гороху найвища в ранні фази розвитку. За період від появи сходів до цвітіння він засвоює 60-90% загальної кількості засвоюваного калію і до 65% фосфору. Нестача фосфору в ґрунті призводить до порушення життєдіяльності бульбочкових бактерій, а також негативно позначається на утворенні плодів, наливанні зерна і сповільнює достигання бобів. До вмісту фосфору рослини найчутливіші на початку росту, коли коренева система їх мало засвоює його з ґрунту. Від нестачі калію рослини гороху жовкнуть, листя підсихає, слабко розвиваються боби. Найчастіше від нестачі калію рослини терплять на легких піщаних ґрунтах. На ґрунтах, що містять мало азоту, рослини пригнічуються, ріст їх сповільнюється, листя жовкне.

Для підвищення урожаю зерна, прискорення достигання, а також посилення стійкості рослин проти хвороб, під горох вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 30—50 кг/га діючої речовини. Якщо добрива не внесли під зяблеву оранку, їх вносять під передпосівну культивацію з помірною кількістю азотних – 10-15 кг/га д. р. Для живлення рослин гороху, поряд із основними елементами, потрібні також мікроелементи – молібден, бор, мідь та ін. Обробляти насіння молібденовими препаратами можна одночасно з нітрагінізацією із розрахунку на 1 ц посівного матеріалу 20-30 г молібденовокислого амонію.

При вапнуванні кислих ґрунтів або коли кількість бору в ґрунті не перевищує 0,3 мг/кг слід обприскувати насіння гороху борною кислотою (25 г/ц) а також рекомендовано внесення під передпосівну культивацію добрив, що містять  бор.

 

ПОСІВ

Підготовка насіння. Для посіву використовують кондиційне насіння зі схожістю не нижче 87% (згідно ДСТУ-2240-93, ISTA), при цьому чистота – не менше 97%, вологість – 15%. З метою стимулювання утворення в ризосфері кореневої системи гороху бульбочкових бактерій та підвищення врожайності зерна, через 10-15 днів після протруєння доцільно провести нітрагінізацію насіння препаратами – ризоторфін, ризоагрін або ризогумін у дозі 0,6-1,2 кг/т. Обробляти насіння гороху бактеріальними добривами бажано в день сівби, оберігаючи його від прямих сонячних променів.

Спосіб та термін посіву. Горох висівають у перші дні після настання фізичної стиглості ґрунту та проводять якомога у стислий календарний термін. Висівають горох звичайним рядковим способом із міжряддями 15 см сівалками, які переобладнані анкерними сошниками.

Глибина загортання насіння. Насіння гороху висівають на глибину 5—7 см, на легких ґрунтах і за нестачі вологи у верхньому шарі — 7—9 см. на важких запливаючих ґрунтах – 4-5 см. Щоб мати дружні сходи і забезпечити механізацію робіт під час збирання врожаю, посіви гороху коткують кільчастими або рубчастими котками. Гладенькі котки використовують в агрегаті з легкими боронами.

Норми посіву. На 1 га у степових районах висівають 1 млн, а в лісостепових і поліських 1,1—1,3 млн схожих зерен гороху. Норма висіву дрібнонасінних сортів 2,3—2,6 ц/га, середньонасінних 2,8—3, крупнонасінних 3,3—3,5 ц/га. У посушливих районах степової зони норму висіву для крупнонасінних сортів зменшують до 2—2,5 ц/га, середньонасінних — до 1,8—2, дрібнонасінних – до 1,5—1,8 ц/га.

 

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

Для захисту рослин та боротьби з бур’янами застосовують комплекс заходів (механічні, біологічні, хімічні і інші) по досягненню здоров’я рослин з метою отримання високоякісного врожаю. Для хімічного контролю застосовують зареєстровані препарати провідних хімічних компаній згідно інструкцій із застосування.

Важливим агротехнічним заходом догляду за посівами гороху є боронування, яке знищує кірку і сходи бур’янів, поліпшує аерацію ґрунту. Все це зменшує випаровування вологи з ґрунту, що дуже важливо для життєдіяльності бульбочкових бактерій. Перший раз посіви боронують легкими боронами на малих швидкостях трактора до появи сходів (на 4-5-й день після сівби). Друге боронування проводять по діагоналі або впоперек напряму рядків після появи сходів у фазі 2-3 листочків, коли рослини мають висоту 4-5 см. Найкраще боронувати у другій половині дня, коли у рослин зменшується тургор і вони менше пошкоджуються. За наявності роси та після дощу боронувати посіви не рекомендується.

На посівах в фазі змикання рослин у рядках треба провести не менше двох міжрядних розпушувань ґрунту. Важливим заходом догляду за посівами гороху є підживлення фосфорно-калійними добривами (80-100 кг/га суперфосфату і 50 кг/га калійної солі) у період утворення 4-5 листочків.

Для запобігання пошкодженню попелицею, зерноїдом і плодожеркою, посіви гороху на початку його масового цвітіння конролюють хімічним методом боротьби.

 

ЗБИРАННЯ

Кращий спосіб збирання гороху в усіх зонах – двофазний роздільний, оскільки горох достигає нерівномірно: спочатку — нижні, пізніше — верхні боби. Скошування у валки проводять при побурінні 70% бобів та вологості зерна 35-40%, як правило, впоперек вилягання; короткостеблові (40-90 см) сорти, а також полеглі посіви скошують назустріч виляганню або під кутом 45°. Підбирання та обмолот валків гороху слід розпочинати при вологості зерна 15-17%. При цьому частоту обертання барабана збиральних машин зменшують до 450-500 обертів на хвилину. Якщо стоїть суха погода, обмолот роблять через 2-3 доби після скошування. При збиранні з більшою, ніж стандарт вологістю – насіння досушують. На зелений корм горох збирають у фазі цвітіння, а на силос – утворення бобів.

Пряме збирання бажано робити, якщо посіви не полегші, не забур’янені та вологість 15-17%.

Також можливе використання десикаціі реглоном (2 л/га) у суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) за 7-10 діб до прямого збирання.

При зберіганні врожаю в разі пошкодження зерна гороховим зерноїдом (10 особин на 1 кг насіння) слід обов’язково провести фумігацію зерна – фостоксином або   магтоксином   (3 таблетки на 1 м2)   або  метабромом (20-100 г/м2).